Представляємо Вам українську хроматичну сопілку — інструмент, який своїм корінням сягає архаїчних пластів поліетнічної карпатської культури. У ХХ столітті на хвилі національного ренесансу сопілка, як і інші народні інструменти, стала і об᾽єктом експериментів цілого ряду українських будівничих, аж поки один із них, Дмитро Демінчук не запропонував модель хроматичної сопілки (запатентована 1980 року).
Інтуїтивність аплікатури і видима простота в опануванні зробила новостворений інструмент настільки популярним, що ставлення до нього стало щиро легковажним, а повсюдне його застосування спричинилося до певної «інфляції» уявлень про її виразовий потенціал та місце в культурі краю. Однак сопілка таки дочекалася свого «поета», романтичного шанувальника оригінальних ідей, композитора Мирослава Корчинського. Саме його мистецька проекція на цей, локального значення, винахід дала плід, розвинувшись у виконавську школу. Сталося це у Львові, місті, в якому століттями відбувалися перетворення різних культур та ідей, місті, яке дозволяє відбутися різним «неформантим» проектам. Саме у львівській школі професійного виконавства (на базі Національної Музичної Академії ім.М.Лисенка) сопілка зробила перші кроки в якості інструмента артистичного.
Сопілка
(анг. ukrainian chromatic recorder, нім. Ukrainische chromatische Blockflöte)
Коротка довідка
Вид – дерев’яний духовий інструмент
Тип – поздовжня флейта
Код (класифікація Горнбостель-Закс) - H.-S. 421.221.12
Кількість гральних отворів − 10
Аплікатура – хроматична
Сімейство – сопраніно, сопрано, альт (in F, in G), тенор, бас
Походження – Українські Карпати (V ст. нашої ери)
Сопілка − узагальнена назва поздовжніх денцевих і безденцевих флейт. Назва сопілка є загальноукраїнською і в міжнародній структурній класифікації Горнбостеля-Закса відповідає загальноєвропейській назві флейта.
Споріднені інструменти – блокфлейта, чакан, флажолет
Сопілка – це розповсюджена назва української хроматичної поздовжньої флейти – концертного інструмента, що належить до родини європейських поздовжніх флейт.
Її історія дуже нагадує казку про Попелюшку. Зародившись у глибинах карпатських гір, вона століттями служила пастухам і народним професіоналам як інструмент для награвань та імпровізацій, для музики обрядової (весільної чи поховальної) і музики для слухання. Але несподіваний поворот історії призвів до подій, які розділили долю інструмента на До і Після. Прародичка хроматичної сопілки звучить в горах й дотепер, а сучасний інструмент всього лише за тридцять років пройшов етапи еволюції, які в інших інструментів цієї родини тривали декілька століть.
Історія перетворення традиційної сопілки в хроматичний концертний інструмент, класи якого існують від музичної школи до музичної академії, пов’язана з ініціативами трьох людей – Михайла Тимофіїва, Дмитра Демінчука і Мирослава Корчинського.
Ідея перетворення діатонічної народної флейти на хроматичну належить Михайлу Тимофіїву. Метою такого амбітного починання було прагнення мати інструмент для віртуозної гри у багатьох тональностях. М. Тимофіїв – геніальний народний музикант, який грає на різних карпатських духових інструментах, однак його улюбленим інструментом є фрілка in a. Саме фрілка з мінорним звукорядом стала «лабораторією» хроматизації, а 1964 року з’явилася перша хроматична фрілка, якій забракло лише аплікатури для звука фа-дієз (fis).
Ідею хроматичної аплікатури на традиційних духових інструментах успішно перейняв Дмитро Демінчук. 1980 року він запатентував свій перший хроматичний інструмент – поздовжню флейту, після якої він сконструював і запатентував ще сім різних традиційних інструментів. За словами майстра, він прагнув досягнути того, чого ще ніхто до нього не зміг зробити: денцеву (свисткову) флейту, на якій можна було б легко і віртуозно грати у всіх тональностях.
Саме поздовжня флейта Дмитра Демінчука стала прототипом для серійного виробництва Мельнице-Подільських експериментальних виробничих майстерень під назвою «сопілка хроматична концертна», тобто тих сопілок, які стали популярними у всеукраїнському масштабі.
Цей новий інструмент потрапив до рук композитора Мирослава Корчинського, якому судилося стати «поетом» хроматичної сопілки, розвинувши її в новому амплуа, як артистичного академічного, концертного інструмента. Автор першої методики, засновник класичного сопілкового репертуару і першого спеціального класу для сопілки у вищому музичному закладі, наставник першої нової генерації професійних виконавців європейського кшталту, М. Корчинський назавжди змінив історію цього інструмента.