Серія Historical 80

Серія інструментів виготовлена на основі креслень Мельнице – Подільських виробничих майстерень з максимальним дотриманням усіх їхніх технологій. Традиційно, інструменти виготовляються з граба та покриваються натуральним лаком на основі хвойних дерев. Єдина з серій, в якій можна знайти цільний інструмент сопранової величини, що був найбільш поширеним за часів функціонування майстерень, став їх своєрідною візитівкою і не втратив своєї популярності і дотепер. Цікаво, що саме ця модель інструмента (цільна сопілка – сопрано) стала першою моделлю, виготовленою за патентом майстра-винахідника Д. Демінчука, а отже – була першим зразком української хроматичної поздовжньої флейти!
Тембральна характеристика сопілок є наближеною до етнічних зразків. Звук – відкритий і об’ємний, багатий на обертони і призвуки, м’який в межах нижнього і середнього регістрів і пронизливий у верхньому. Гучність звучання залежна від регістру: слабка в низькому і сильна у високому.

Серія представлена наступними величинами:

• Сопраніно in F (цільна)
• Сопрано in C (розбірна)
• Сопрано in C (цільна)
• Альт in G (розбірний)
• Альт in F (розбірний)
• Тенор in C (розбірний)

Мельнице – Подільські виробничо-експериментальні майстерні були засновані 1968 р. Василем Олександровичем Зуляком (1921 – 1992 рр.), котрий в історії сопілки відіграв одну з ключових ролей. З біографічних джерел відомо, що шлях Василя Зуляка в музичне мистецтво почався від тісного знайомства із сопілкарем Андрієм Маличком (с. Гермаківка), а першим музичним інструментом, який опанував В. Зуляк, була саме сопілка.
З часу впровадження сопілкової групи у 1951 р. в оркестр український народних інструментів, В. Зуляк зіткнувся з широким колом труднощів, які він та інші майстри долатимуть протягом кількох наступних десятиліть: інтонаційна нестійкість, тональна і технічна обмеженість, малий діапазон, акустичні звукові вади… В процесі роботи з ансамблем майстер бачив усі недоліки інструмента, і вирішив почати їх вирішення в радикальний спосіб – уніфікацією строю. До В. Зуляка сопілка не мала уніфікованого строю – етнічні інструменти були відмінні поміж собою як за характером звучання так і строєм. Пошуки сопілки-еталону для експерименту завершилися у с. Боришківці, де В. Зуляк натрапив на до-мажорну сопілку (з деревини груші). Для експериментальної роботи В. Зуляк залучив народного умільця з Гермаківки Гаврила Каськуна, у якого в дитинстві сам навчався теслярського ремесла. Перші вдалі ансамблеві інструменти з’явилися вже 1954 року: сопілка-сопрано і сопілка-тенор, що звучала октавою нижче від сопрано. Василь Зуляк бачив повноцінний сопілковий ансамбль як хор з різними голосами, що дуже нагадує західноєвропейську модель (на німецькомовному просторі від XVII ст. і дотепер ансамбль блокфлейт називають Blockflötenchor). На початковому етапі він був обмеженим лише сопрановою та теноровою величинами, а в подальшому (1966 р.) поповнився альтовою сопілкою в тоні g, сконструйованою самим В. Зуляком.

Майстер, конструктор і директор майстерень розробив декілька різних моделей сопілок у різний час. Зразки 1950-х років за формою нагадують барокові блокфлейти, а конструкція містить як сопілкові так і блокфлейтові елементи. Сопілки 1960-х років містили конструктивні новації, хоч за будовою лабіума і тембровими характеристиками все ще були наближеними до традиційних народних. Їх внутрішній канал циліндричний, з 6-ма гральними отворами, звукоряд діатонічний. Дослідники припускають, що деякі інструменти В.Зуляка складалися з двох частин і могли підстроюватися.
Поворотним моментом у виготовлені майстернями сопілок стала співпраця з майстром-винахідником Дмитром Демінчуком (1942-2010 рр.), який сконструював та запатентував десятиотвірну українську хроматичну поздовжню флейту, першими серійними виробниками якої і стали Мельнице-Подільські майстерні.

Серійний випуск хроматичних концертних сопілок однак тривав недовго – від часу заснування, розквіту (1970–1980 рр.), спаду (90-ті роки) і остаточного згасання наприкінці 1990-х років – минуло неповних тридцять років. Виробництво, не встигнувши зміцніти, – припинилося.

Якість інструментів, виготовлених майстернями у різні роки, була нерівною. Більшість колишніх майстрів Мельнице-Подільського комбінату вчилися ремесла під керівництвом засновника майстерень В. Зуляка, який стимулював не лише вдосконалення їх теслярської майстерності, але й наполягав на оволодінні тими інструментами, на виготовленні яких майстри спеціалізувалися. Оркестр, яким також керував В. Зуляк, служив лабораторією для експериментів зі строями інструментів, їх величинами і репертуаром. Студія, що від 1962 р. діяла при оркестрі, виховала не одне покоління сопілкарів та інших інструменталістів. Про попит на інструменти сигналізували численні листи від шанувальників Мельницького оркестру, що на той час був знаним по всій Україні. Спершу майстерні містилася в одній кімнаті, але через велику кількість замовлень були розширені й успішно функціонували як рентабельний виробничий комбінат.

Коли комбінат набув розмаху, розпочалися ідеологічні утиски, а в часи перебудови його діяльність почала згасати. Причиною стало зменшення кількості замовлень на інструменти та костюми і цілковита відсутність державної підтримки. Від початку 1990-х рр. і дотепер діяльність колишніх майстерень жевріла у формі приватного виробництва лише сопілок.
Проте, в 2017 році сопілка стала об’єктом уваги вже іншого підприємства – компанії Акрополіс, керівництво якої прийняло рішення відродити серійне виробництво сопілок. На чолі із технологами колишніх Мельнице-Подільських експериментальних виробничих майстерень ми присвятили декілька років прискіпливому вивченню таємниць їх виробничої традиції і вже в січні 2018 року з’явилися перші інструменти цієї моделі.
З повагою до традицій, історії та акцентуючи на універсальності української сопілки, ми продовжуємо виготовляти цей модельний ряд інструментів, які і далі не втрачають популярності серед професійних виконавців для виконання фольклорної музики, серед початківців, які тільки починають свій шлях та серед поціновувачів української музичної традиції.

На основі матеріалів дисертаційного дослідження Божени Корчинської “Витоки і становлення професійної сопілкової культури в просторі українського інструменталізму”,